Міома матки— це доброякісне новоутворення, що виникає з м’язових клітин міометрію (середнього шару матки).

У літературі зустрічаються й інші назви: лейоміома та фіброміома. Вони точніше визначають сутність патологічного процесу. Лейоміома — це пухлина з гладком’язових волокон. Фіброміома характеризується великою кількістю сполучної тканини.

Подібні пухлини – одна з найпоширеніших проблем у гінекології. Приблизно 70% жіночого населення мають міоматозні вузли, які здебільшого не викликають симптомів і діагностуються випадково під час планового огляду в лікаря-гінеколога.

Причини виникнення міоми матки

Єдиної причини, що пояснює виникнення міоми матки, досі немає. Захворювання залежить від багатьох чинників.

Гормональна чутливість. Дослідженнями було доведено, що клітини в міоматозному вузлі чутливі до прогестерону та естрогену. Перший із них відповідає за проліферацію ендометрію та виношування вагітності. Другий є основним жіночим статевим гормоном, що регулює статеве дозрівання та репродуктивну функцію. Основну роль відіграє прогестерон, який стимулює безконтрольне зростання та поділ клітин, анулюючи їх здатність до апоптозу (самознищення).

Гормональний збій проявляється збільшенням кількості чинників зростання в міометрію, таких як EGF і IGF-I. Ці субстанції стимулюють необмежене розростання не лише м’язових і сполучних клітин, але й судин, які активно діляться й утворюють густе переплетіння навколо міоматозного новоутворення.

Спадковість. Доведено, що якщо близькі родичі пацієнтки хворіли на фіброміому матки, то й сама пацієнтка має високий ризик виникнення цієї патології. Також від спадковості залежить тяжкість клінічної картини та вираженість зростання пухлини.

Додаткові чинники. Існують чинники, роль яких менш значуща, але вони погіршують перебіг процесу або можуть його спровокувати:

• Стрес. Нервове напруження стимулює надмірне вироблення катехоламінів і глюкокортикостероїдів, що призводить до гормонального дисбалансу та порушення мікроциркуляції в міометрію.
• Ожиріння та цукровий діабет. Доведено, що кожні 10 кг зайвої ваги збільшують імовірність появи міоми на 20%.
• Запалення.Інфекційні захворювання, гінекологічні маніпуляції та наявність інвазивних засобів контрацепції (наприклад, внутрішньоматкової спіралі) можуть запустити патологічний процес.
• Переривання вагітності. Аборти опосередковано впливають на баланс гормонів в організмі жінки. При раптовому вилученні плоду відбувається різке збільшення кількості адреналіну, порушується ритм вироблення естрогенів і прогестерону.

Види міоми матки

Міома матки може мати різну локалізацію, залежно від чого розділяється на види:

• Субмукозна (підслизова)– розташована під слизовою оболонкою ендометрію з поширенням частини пухлини в порожнину матки.
• Інтерстиціальна (інтрамуральна)– розташовується в товщі м’язового шару матки.
• Субсерозна – міоматозний вузол росте у бік зовнішньої поверхні матки під очеревину та випинається в черевну порожнину.

Залежно від кількості утворень:

• Вузлова міома. Має місце одиничний вузол, який може бути малих розмірів (1,5-2 см), середніх (4-6 см) і великих (від 6 см).
• Множинний міоматоз. У матці є більше однієї пухлини. Кількість вузлів при цьому необмежена.

У гінекологічній практиці заведено вимірювати розміри фіброміоми не лише у сантиметрах, а й порівнювати їх із розмірами матки під час вагітності (відповідно до тижнів гестації).

Особливої уваги заслуговує складна лейоміома матки. До цієї групи належать новоутворення, що характеризуються швидким зростанням (збільшення вузлів до 5 тижнів вагітності та більше за один рік) і поєднаною локалізацією.

Симптоми міоми матки

Симптоми захворювання залежать від розташування та розміру пухлини:

• Дисменорея – виникнення тячнучого болю внизу живота або у попереку під час «критичних днів». Цьому сприяє розпад вузла, перекручування його тонкої ніжки, розтягнення стінки матки або формування рясних кров’яних згустків при менструації.
• Субсерозна міома значних розмірів може стискати сусідні органи та порушувати їх функціонування. Це проявляється частим сечовипусканням або порушенням травлення.
• Субмукозні вузли є причиною рясних маткових кровотеч, які переважно збігаються з початком «критичних днів».
• Якщо фіброміоми розташовані біля фаллопієвих труб, вони можуть викликати безпліддя. Під час вагітності вузли різної локалізації призводять до ускладнень з боку матері (мимовільні аборти, передчасні пологи, неправильне передлежання плоду, сильні кровотечі у післяпологовому періоді) та дитини (гіпотрофія, внутрішньоутробна гіпоксія).
• Збільшення живота при великих розмірах утворення.
• Багатовузлова лейоміома може мати всі перераховані вище ознаки.

Ці симптоми необхідно диференціювати з ендометріозом, іншими пухлинами (зокрема злоякісними), асцитом (накопиченням рідини в черевній порожнині).

Діагностика міоми матки

Діагностика охоплює детальний збір скарг, гінекологічний огляд, а також комплексне обстеження з використанням лабораторних та інструментальних методів для повноцінної клінічної, топографічної, гістологічної диференціації виду міоми матки та виявлення всіх її ускладнень:

• Загальний аналіз крові та сечі. Визначає наявність і ступінь постгеморагічної анемії, а також наявність інфекцій сечостатевої системи.
• Бімануальне гінекологічне дослідження допомагає виявити збільшення розмірів матки, оцінити її консистенцію, рухливість, симетричність, локалізацію стосовно інших органів, при субсерозних міоматозних вузлах зафіксувати пухлиноподібне утворення над лобком.
• УЗД органів малого таза. Трансабдомінальне (через передню черевну стінку при наповненому сечовому міхурі) ультразвукове дослідження дозволяє виявити вузли будь-якої локалізації, побачити їх розмір і структуру. Але у пацієнток з ожирінням або спайковим процесом у черевній порожнині діагностика цим методом буває малоінформативною, тому використовують інтравагінальні датчики, які вводяться всередину піхви. Цей спосіб дозволяє з високою точністю оцінити яєчники, тіло та шийку матки, відрізнити субмукозну міому від поліпа ендометрію.
• Гістероскопія допомагає отримати достовірні дані про стан стінок порожнини матки, здійснити забір матеріалу для цитологічного та гістологічного аналізу, виконати невеликі хірургічні маніпуляції.
• КТ або МРТ. Якщо ультразвукового дослідження недостатньо, щоб встановити повний діагноз і спланувати лікування, необхідно проводити комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію.
• Гістологічне дослідження дає інформацію про морфологічну структуру клітин і тканин. Його застосовують за підозри на злоякісний процес.

Методи лікування міоми матки

Міоматозні вузли не потребують втручання, якщо вони малих розмірів і невеликої інтенсивності зростання. Однак необхідне регулярне динамічне спостереження у кваліфікованого гінеколога за станом таких міом .

При виборі тактики терапії слід врахувати також вік пацієнтки, бажання народжувати у майбутньому, локалізацію та структуру пухлини (вузли на ніжці потребують видалення, оскільки мають високий ризик перекручування).

Консервативне лікування показане жінкам, які бажають зберегти репродуктивну функцію. При цьому міоматозний вузол має розташовуватися на широкій основі, а його розмір не повинен перевищувати 12 тижнів вагітності. Медикаментозне лікування також є методом вибору в пацієнток з тяжкою екстрагенітальною патологією, яка перешкоджає проведенню операції.

Хірургічне лікування проводиться за відсутності ефекту від консервативної терапії, а також за наявності певних показань:

• виражені симптоми (сильні болі, рясна кровотеча та ін.);
• розмір пухлини більш ніж 12 тижнів;
• швидке зростання та ознаки злоякісного процесу;
• безпліддя, мимовільні аборти в анамнезі;
• наявність субмукозного вузла або вузла на ніжці.

При можливості віддають перевагу більш щадним та малоінвазивним методикам. Найпоширеніші види операцій – гістеректомія та міоектомія. У першому випадку видаляється повністю вся матка. Методика показана пацієнткам, які не планують народжувати в майбутньому або мають великі розміри пухлини та множинні вузли. Міоектомія – це локальне видалення новоутворення. Застосовується для категорії жінок, які бажають зберегти матку для вагітності або з власних міркувань.

Добре переноситься пацієнтками гістерорезектоскопічна міоектомія. У ході процедури міоматозний вузол видаляється через вагінальний доступ з використанням лапароскопічної апаратури.

Широко застосовується емболізація маткових артерій, особливо в молодих жінок. Жінкам, які не народжували, вона не рекомендована. Під час маніпуляції через стегнову артерію вводять катетер, який підводять безпосередньо до судини, що живить новоутворення. Потім прицільно шприцем вводять дрібні частки полівінілалкоголю, що блокують кровообіг в обраній ділянці матки з міомою. За деякий час через відсутність кровотоку міоматозний вузол відмирає. Методика безпечна і не потребує тривалого відновлювального періоду, на відміну від відкритої порожнинної операції.

Наслідки міоми матки

Міома матки може мати такі ускладнення:

• рясні кровотечі з розвитком анемії;
• деструкція та некроз міоматозного вузла;
• перехід у злоякісний процес;
• порушення менструального циклу та репродуктивної функції.

Несвоєчасне і неадекватне лікування лейоміоми може мати негативні наслідки. Тому при виникненні характерних симптомів негайно зверніться до лікаря.

Підготував лікар Кемінь Ірина